Коротко про українське кіно: «Дике поле»

Постер до фільму «Дике поле»

Постер до фільму «Дике поле» / Частина офіційног опромо

8 листопада у прокат вийшла стрічка за романом Сергія Жадана «Дике поле». Про фільм загалом, те, чому у залі було чимало вільних місць і чому це прикро, розповідає журналістка «Секції».

Сюжет

В основі картини — роман Сергія Жадана «Ворошиловград». Фільм розповідає історію чоловіка на ім’я Герман. Все відбувається у 2010 році на Донбасі.

Головний герой дізнається, що його брат зник і тепер саме Герман є володарем заправки — сімейного бізнесу. Через це він повертається до рідного містечка, де дізнається, що заправка не є надто прибутковою, окрім того, її хочуть купити (пізніше — просто відібрати). Відтак, перед Германом постає вибір: продати все і повернутися до свого старого життя у Харкові або лишитися і захищати те, що належить йому. До цього всього домішуються ще старі дружні стосунки і кохання.

Актори

Якщо подивитися трейлери до фільму, складеться враження, що гарної акторської гри у фільмі годі і шукати. Насправді все інакше. Не знаю, як так вийшло і чому, але трейлери  показують стрічку не з кращого боку. На екрані ж бачимо живих і справжніх персонажів. З вимовою проблем немає, діалоги не награні, емоції зрозумілі. Все як треба.

За останні пару років довелося бачити не один український фільм і можу сміливо сказати, що у «Дикому полі» грали переконливіше за все.

Звуковий бік

Нарешті! Саме це хотілося вигукнути з місця, коли пролунали перші діалоги акторів. Те, що вони говорять, співпадає з тим, що ми чуємо. Враження, ніби їх переозвучили вже згодом, немає. Нарешті!

Музика ж органічно вписується в картинку. Вона не заважає, не відволікає, а тільки додає атмосфери і справжності тому, що ми бачимо.

Книга і фільм

Ті, хто читав «Ворошиловград», помітять, що багатьох сцен із книги у стрічці немає. Чи погано це? Не думаю. Чи впливає це на загальне розуміння того, що відбувається? Вважаю, що ні. Звісно, можна говорити про те, що від цього картина втратила свою яскравість, самобутність, але будьмо відвертими — втиснути все у фільм означало б розтягнути його ще на годину. Але, відверто, не певна, що він би виглядав так само динамічно.

Щоправда у фільмі все зводиться до єдиної думки — захищай своє. Книга ж має більше підтекстів і людині там приділяють більше уваги.

Про сеанси і людей у залі

Судячи з коментарів людей у Фейсбуці та повідомлення на офіційній сторінці фільму, далеко не в кожному українському місті можна подивитися стрічку. Десь її просто не демонструють, десь є лише один сеанс.

Придбати квиток на «Дике поле» у Львові неважко. У двох «Планетах кіно» по три сеанси і чотири в «Мультиплексі». На сеанс о 16:45 прийшло близько 30 людей. Чи сподобався їм фільм? За всіх однозначно не скажу, але сміх у залі було чутно, фраза «Коля, іди на х*й» користалася окремим попитом, та й виходили глядачі не з кислими обличчями.

Чи погано, що прийшло так мало людей? На мою думку, так. «Дике поле» — якісне кіно. Так, воно може сподобатися не всім, не для всіх бути зрозумілим. Там немає тупого гумору про перший секс, геніталії чи випорожнення. Там є історія. І ця історія про нас із вами.

Більше про фільм «Дике поле»

Leave a Reply

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: