Мій син гей. Історії батьків, які дізналися про гомосексуальність своїх дітей
У пошуку спікерок нам допомогла громадська організація TERGO — батьківська ініціатива, співдружність батьків та друзів ЛГБТ-осіб, які підтримують своїх рідних.
Анжела Калініна, дізналася, що її син гей, 4 роки тому
Коли синові було 15 років, я помітила, що він вимикає монітор комп’ютера, якщо я проходжу повз його кімнату. Мені було це дивно, тому що ми мали дуже теплі і довірчі стосунки.
Одного разу, коли він спав, я вирішила дізнатися, чому він став більш закритим, і зайшла в його особисте листування у соцмережах, де побачила, що він переписується з хлопчиком, якому висилає свої фото. Так я дізналася, що він гей.
Анжела Калініна з сином / Фото з сімейного архіву
Для мене це була приголомшуюча новина, все валилося з рук… Я не стала його будити і взагалі вирішила нічого не говорити поки що. Спочатку намагалася знайти якусь опору всередині себе. Шукала масу інформації в інтернеті: набирала різні запити на кшталт «Я дізналася, що мій син гей. Що робити». Траплялося дуже багато російських сайтів, де говорили, що це хвороба.
Я зверталася до духовного наставника, ходила до церкви, до психолога. До речі, психолог мені трапився дуже гарний — з райвиконкому, безкоштовний. Він сказав, що не бачить у тому, що мій син гей, ніякої проблеми, швидше за все, проблема у мені, і я маю походити на терапію. Я була обурена, коли це почула, вважала тоді, що це поганий психолог, мені потрібен інший, адже маю якось рятувати дитину.
Потім я знайшла у собі сили, десь тижні за три, поділитися зі своєю найближчою подругою, хрещеною Діми. Вона мене підтримала і ми стали разом шукати вирішення ситуації.
Але з часом Дмитро сам став мене потроху готувати. Я зрозуміла, що це робиться спеціально. Одного разу він запропонував подивитися фільм, бо у нас давно не було сімейних переглядів. Включив мені стрічку «Молитви за Боббі», де підліток покінчив життя самогубством, оскільки його не приймали близькі через гомосексуальність. Я плакала тоді, дуже прониклася.
«Молитви за Боббі» — американський фільм 2009 року. Знятий за однойменною книгою американського журналіста та письменника Лероя Ааронса. Події, описані у книзі, відбувалися у реальному житті.
Далі було «Євробачення» і він питав, як я ставлюся до Кончіти Вурст. Я казала, що це неподобство, що мені це незрозуміло.
З часом я почала знаходити опору. Читала статті в інтернеті інших психологів, які писали, що гомосексуальність не хвороба, що це є, таке буває, це елемент норми. І потрохи заспокоювалася.
Потім дитина прийшла в один день додому і сказала, що нам треба серйозно поговорити і заявив: «Я маю тобі зізнатися, що я гей». Я розплакалася і сказала, що вже давно все знаю і додала, що дуже сильно його люблю. «Мене не напружує те, що ти гей, я можу з цим змиритися. Але я би віддала всі гроші світу, щоби це було не так, бо я дуже хвилююся, як ти будеш жити у нашій країні з її системою цінностей, де це рахується чимось аморальним, нездоровим», — сказала тоді я. Дмитро мені пояснив, що дуже довго до цього йшов, він розбирався у собі, що йому було важко і що для нього дуже важлива моя підтримка. Він сказав: «Мамо, єдине, про що я тебе прошу, це щоби ти з’їздила на батьківську зустріч у TERGO. Я тебе вже записав». Я кинула все і поїхала до Києва. Там познайомилася з мамами, татами таких же дітей. Це повністю перевернуло моє світосприйняття. Звідти я поїхала зовсім іншою людиною. Єдине, за що хвилююся і сьогодні, це за безпеку сина.
Якщо у 2010-2011 роках кількість акцій спрямованих проти представників ЛГБТ-руху зареєстровано по 7, то у 2012 році їх було зафіксовано вже 25. Для обґрунтування своїх позицій активісти цих організацій звертаються до ідеологем християнської моралі. Традиційно високим є показник участі в акціях проти ЛГБТ-руху право-радикальних громадсько-політичних організацій.
У 2017 ми вже разом поїхали на «КиївПрайд». Я йшла з батьками із TERGO у колонні. Тоді у нас з Дімою брав інтерв’ю телеканал «1+1», тож вийшло так, що я на всю країну сказала: «Я мама гея, прийшла підтримати свого сина. Я відстоюю його права і хочу, аби у нашій країні життя людей, яких сприймають як інакших, було таким же, як і у гетеросексуалів».
Анжела Калініна з сином / Фото з сімейного архіву
Коли ми повернулися, у Запоріжжі вже всі все знали. Це було жахливо — я на власній шкурі відчувала, як жила моя дитина кожного дня. Спочатку на мене всі дивилися, як на невідому тваринку, згодом почали ставити питання. Були такі, що питали: «А що, він гей? Де він живе? Вдома? І що, у вас там оргії відбуваються?». Система координат наших людей, які не вивчали питання гомосексуальності, катастрофічно дрімуча. Але ті друзі, як були мені близькі, ними і лишилися.
Тато Дмитра досі не може сприйняти його гомосексуальність, але дитину любить. Ми розлучені, у нас гарні дружні стосунки, вони продовжують спілкуватися, але ця тема табуйована.
Наша бабуся прийняла онука. Вона виходила з нами на пікет проти гомофобії, трансфобії та будь-якої ксенофобії на телебаченні, коли «Квартал 95» невдало пожартував (йдеться про сюжет «Кто строгал Буратино-каминг-аут в ТЮЗе», який вийшов у новорічному випуску студії,— авт.ред.). Бабуся вийшла разом з нами зі словами «Я за онука. Головне — це любов. Нехай людина буде щасливою».
Що робити, якщо ви дізналися, що ваша дитина належить до ЛГБТІ
- Зберігати спокій і пам’ятати, що дитина — це найдорожче, що у вас є, це ваша кров і плоть, ваше продовження. Не треба слухати засуджуючі думки нашого суспільства. Мають бути розставлені пріоритети: для тебе більш важлива твоя дитина чи думка оточуючих? Де йому ще шукати підтримки? Якщо суспільство гомофобно налаштоване, а ще батьки відвернуться, це травма на все життя.
- Шукати інформацію про те, хто такі гомосексуали, не боятися звертатися до спеціалістів, аби проговорити з ними це.
- Будувати довірчі стосунки з дитиною.
Анна Медко, мати прийомного сина гея
Моя історія трохи нетипова, бо у мене прийомний син і я з самого початку знала, що він гей.
Анна Медко з сином / Фото з сімейного архіву
Почалося все з того, що моя донька, психолог, якось покликала мене у гості до дівчат-лесбійок, з якими працювала, на воркшопі. Вийшло так, що я поставила невдале питання. У дівчинки були перев’язані обидві руки і я спитала: «Дитино, як можна було так поранитися, одразу обидві ручки?». Вона розплакалася і розповіла, що коли мати дізналася про її орієнтацію, ї сказала: «Краще б ти здохла, брудна лесбійко». Дитина намагалася покінчити життя самогубством. У мене був дикий шок.
Відтоді я намагалася бодай якось допомагати таким дітям і батькам.
Пізніше моя донька спитала, чи може вона і її друг пожити у нас, бо їм відмовили в оренді квартири. Я погодилася. Коли вони приїхали разом, хлопець представився: «Я Мітя, я гей». Він перепитав, чи це щось змінює. Я сказала, що нічого.
Він прожив у нас певний час і одного разу донька поїхала у відрядження. Якось Мітя затримався до другої ночі і я стала хвилюватися. Так, йому було років 20, він дорослий, але хвилювання від цього нікуди не ділися. Коли він приїхав, я сказала, що не обмежую його свободу, але мені важливо знати, де він, тому що я за нього відповідаю. Він розплакався. Сказав, що ніколи в житті ніхто за нього не хвилювався.
Анна Медко з сином / Фото з сімейного архіву
У 14 років хлопчик зробив мамі камінг-аут, однак вона не прийняла його. Сьогодні йому 30 років, але він і досі дуже важко це сприймає. Дмитро спробував побудувати стосунки з мамою, вже будучи дорослим, зараз допомагає їй, але теплих відносин між ними практично немає.
Власне, після розмови тієї ночі, він спитав, чи може він мене називати мамою. Так у мене з’явилася ще одна дитина.
Згодом я долучилася до спільноти TERGO. Ідея подібного об’єднання була у мене давно і добре, що не у мене одної. Є ще такі мами, наприклад, Олена Глоба, голова нашої організації, яка пройшла всі стадії прийняття — у неї це тривало майже 6 років.
TERGO єдина на пострадянському просторі офіційно займається допомогою батькам, у яких є діти ЛГБТ. Тут щомісяця проводять зустрічі для батьків, які тільки дізналися, що їх діти — частина ЛГБТ-спільноти, і для тих, які вже перейшли на стадію активізму і відстоюють права своїх дітей. У спільноті новачки розуміють, що вони не самі, що таких дітей багато і їх відсоток не змінюється з роками. Люди приходять, спілкуються і розуміють, навіщо потрібна видимість. Багато хто спочатку каже, що приймає своїх дітей, але не розуміє, навіщо потрібні марші. Коли ж вони побувають на ньому, то сприймають це як потужний засіб адвокації. Не потрібно забувати, що сьогодні далеко не всі толерантно ставляться до ЛГБТ, тому їх представникам може загрожувати небезпека. Минулого року «1+1» у прайм-тайм показав сюжет про Прайд, де були батьки ЛГБТ-дітей, які йшли у перших рядах. Це було величезною перемогою.
Що робити, якщо ви дізналися, що ваша дитина належить до ЛГБТІ
У кожного свій шлях і універсального рецепту розуміння немає. Існують хіба базові поради.
- Не відмовляйтеся від своєї дитини. Роблячи це, ви часто підштовхуєте її до суїциду, а це найстрашніше.
- Діалог. Просто домовтеся: я говорю — ти мовчиш, ти говориш — я мовчу. Намагайтеся вислухати один одного. У нас, на жаль, часто такі розмови перетворюються на монолог або скандал.
- Якщо щось незрозуміло, потрібно звернутися до фахівця. Це може бути психолог, спеціалізована організація. Можливо, варто почитати літературу.
- Якщо дитина сама не зізнається вам, не треба її підштовхувати до цього. Вона спочатку має сама прийняти себе і сказати вам.
- В жодному випадку не звинувачуйте себе. Справа не у тому, що ви не додивилися або мало били дитину. Гомосексуальність є, це елемент норми і це не страшно. Є сім’ї, де двоє дітей, близнюки, але один з них ЛГБТ, інший гетеросексуальний. Якою буде ваша дитина не можна передбачити.
Світлана, дізналася, що її син гей, 20 років тому
Ім’я змінено на прохання спікерки.
Коли дізналася, що мій син гей, відреагувала доволі спокійно. Від цього нічого не змінилося — це моя дитина і я маю її любити такою, яка вона є. Головне, що він нормальна людина, яку поважають, у нього багато друзів. Це його особиста справа: кого хоче, того любить.
Син зізнався дуже давно. Йому тоді було років 19-20, а зараз вже 40. Я не пам’ятаю точно, бо це не був якийсь шок, тому у пам’яті і не відклалося.
Можливо, до його зізнання я щось і підозрювала. Але знаєте, як у ті часи було: ніякого інтернету, літератури… нічого не було. Я щось підозрювала, але точно не знала. А одного дня він просто сказав, що йому подобається певний хлопчик.
Вже сьогодні, коли я почала спілкуватися з учасниками Tergo, зрозуміла один недолік: я ніколи не говорила на цю тему з дитиною. Не тому, що я соромилася. Я просто боялася його образити своїми розпитуваннями, цікавістю до цієї теми. А йому і так нелегко. Уявіть, дитині треба було це прийняти, жити з цим, знаючи ставлення суспільства. Коли я поїхала в Tergo на тренінги, він спитав: «Раніше ти цю тему не підіймала, певно, соромилася?». Я кажу: «Ні, я боялася зачепити твої почуття».
KyivPride 2018 / Ірина Земляна / facebook.com
В організацію мене привела подруга. Я поїхала на тренінг, бо мені стало цікаво дізнатися деталі, в чому причина того, що син гей. Адже, можливо, десь на підкірці і була думка, ніби я у чомусь винна, щось впустила. Зараз, коли я прочитала купу літератури, поспілкувалася з людьми, я прекрасно розумію, що це від мене не залежало. Згідно з науковими теоріями, все відбувається на генетичному рівні. Тому я вирішила захищати права дітей, оскільки навіть у Конституції України записано, що всі мають рівні права. Вони нічим не гірші за інших. Я коли згадую, з ким спілкувався і спілкується мій син з гомосексуалів, розумію, що вони абсолютно нічим не відрізняються від гетеросексуалів. Всі нормальні, культурні, освічені люди.
У сина був вітчим, сьогодні він вже помер. За життя вони мали напружені стосунки, але це не пов’язано з орієнтацією сина. Вітчим про неї не знав. Близьких родичів у нас немає, а іншим не розповідаємо, що він гей. І справа не в тому, що вони не толерантні, ні. Просто довкола родичів є інші люди, які не завжди добре ставляться до гомосексуалів. Я не хочу, аби у них були неприємності. Безпека — це головне.
Свого часу, коли у рамках конференції опублікували моє фото з сином, на якому був напис «Мій син — гей», почалися погрози. Писали, дзвонили і мені, і синові. Він тоді говорив їм: «Мені пишіть і говоріть що завгодно, але єдине прошу: не чіпайте мою матір».
Що робити, якщо ви дізналися, що ваша дитина належить до ЛГБТІ
- Поговорити з дитиною і прийняти її такою, яка вона є. Адже вона абсолютно не змінюється.
- Пошук інформації. Я вважаю, що напади і неприйняття людей стаються від того, що вони знають мало. Нещодавно дивилася відео, щоправда російське, де ставили питання «Як ви ставитеся до гетеросексуалів?». Люди казали, що негативно, бо просто не знають, що це таке!
- Не треба думати, що це «нетрадиційно».Це взагалі дивне поняття. Я розумію, що традицій треба дотримуватися, але треба і розуміти, що час не стоїть на місці і все змінюється. Ті закони і традиції, які були прийнятні 500 років тому, абсолютно недоречні сьогодні. Що таке традиційна сім’я? Коли є мама і папа, але вони наркомани чи п’ють і б’ють дітей – це нормально? Навряд. Але коли є дві звичайні людини, нехай і однієї статі, вони кохають і щасливі, то в чому проблема?
Ганна Беловольченко
