Як піти з IT у сферу шкарпеток і не шкодувати. Історія співзасновниці Dodo Socks

Марта Турецька — співзасновниця Dodo Socks

Марта Турецька — співзасновниця Dodo Socks / section.in.ua

Марта Турецька — співзасновниця львівської компанії з виробництва і продажу кольорових шкарпеток Dodo Socks. Справу свого життя вона почала три роки тому. До цього ж сім — присвятила роботі в IT-сфері. І хоча там були і зарплата, і умови, і перспективи, — одного дня Марта покинула це і стала будувати «шкарпеткову імперію».

В інтерв’ю «Секції» Марта Турецька розповіла, з чого почався бізнес, чому в один момент вона вважала, що йому настав кінець і як сьогодні жінка почуває себе у підприємництві.

Життя до Dodo

Магазин Dodo Socks на площі Ринок

Магазин Dodo Socks на площі Ринок / section.in.ua

Магазин Dodo Socks знаходиться на одній із центральних вуличок Львова. Здалеку його важко помітити: ані величезної вивіски, ані якихось вказівників. Підійшовши ближче і зазирнувши всередину розумієш, чому локація притягує до себе — через скляні двері видніється поличка з лінійкою яскравих ниток: від жовто-гарячих до насичених зелених. А збоку — кольорові шкарпетки усіх розмірів з принтами овечок, велосипедів, обличчям Ніколи Тесли та інших.

«Я завжди мріяла про власний бізнес», — починає Марта і ділиться своєю історією. Народилася в Україні, але згодом переїхала до батька в Канаду. Там закінчила один рік школи та вступила до бізнес-коледжу вчитися маркетингу.

Це був несподіваний вибір, адже у мене вся родина художників. Я не була впевнена щодо того, куди йти. І коли зайшла мова про вступ до навчального закладу, я подала дуууже багато заявок. Навіть у кулінарний відправила документи! Але найкращу стипендію запропонували у бізнес-коледжі, тож і рішення було на його користь, — каже співавторка бренду.

Після навчання Марта повернулася до Львова. Тут пішла працювати в IT-компанію. Щоправда, каже, перша робота була настільки нудна, що вона не протрималася більше шести місяців — на місці треба було наповнювати базу даних фармацевтичної компанії. Після того, була посада менеджерки проектів у фірмі, що розробляє сайти. А далі — сейлз-менеджерка і керівниця цього відділу.

Так минуло сім років. І весь цей час я ніби була у пошуку. Але ніде не відчувала себе на 100% на потрібному місці, хоча зарплата була гарна, і колектив, і умови загалом хороші, — згадує Марта.

«Шкарпетки самі знайшли мене»

Перша партія Dodo Socks була прикрашена маленькими роверами

Перша партія Dodo Socks була прикрашена маленькими роверами / section.in.ua

IT-фірма, де працювала Марта, збирала кошти на різні ініціативи, аби допомогти тим, хто воює в АТО. Одним з видів допомоги були зимові шкарпетки. Треба було знайти виробництво, перевірити якість, ціну і закупити партію. Займалася цим Марта. Коли ж фірма вирішила провести акцію вдруге, жінка запропонувала виробнику пошити щось кольорове.

У них всі шкарпетки були депресивні: сірі або чорні. Я запропонувала зробити товар веселішим. І мене дуже здивувало те, що власник виробництва погодився! Ось так просто. Він попросив принести дизайн і сказав, що все зробить, — каже співвласниця компанії.

З того моменту ідея кольорових шкарпеток не йшла у Марти з голови. На ринку тоді був тільки бренд Sammy Icon. Але, як каже жінка, це дорогий сегмент, його продукцію частіше купують як подарункову. І в Марти з її колегою по роботі в компанії виникла ідея, що було би добре, якби був доступніший варіант кольорових шкарпеток, які можна собі дозволити носити кожного дня. Колега — Андрій Плясун — зацікавився і вже за кілька днів вони розробляли дизайн першої пари. Оскільки обидва були велосипедистами, прикрасили кожну шкарпетку маленькими роверами. 100 пар швидко розлетілися по друзям, які… просили ще.

Падати і підійматися

Сумарно на першу партію шкарпеток було витрачено 40 тисяч гривень

Сумарно на першу партію шкарпеток було витрачено 40 тисяч гривень / section.in.ua

Процес роботи і результат сподобався не тільки друзям Марти та її партнера, а й їм самим. Відтак, команда вирішила робити нові шкарпетки. Великого досвіду не було, як і бізнес-плану, але було непереборне бажання робити щось нове і щось своє.

Аби відв’язати першу партію, обидва вклали по 20 тисяч гривень. Цих коштів вистачило на оплату логотипу, сайту, сировини та, власне, самого виробництва.

Просувалися цим бізнесом майже навпомацки, адже навіть у нитках нічого не розуміли. Прочитали, що буває різний склад, і все. Сьогодні Марта зі сміхом згадує, що сайт вони зробили, навіть не маючи шкарпеток. На те, аби їх виробити, пішло 5 місяців, але коли Dodo відкрило продажі, вся продукція розлетілася за два тижні.

Ми не очікували такої великої кількості замовлень. Коли все розпродали, довелося в екстреному режимі дов’язувати ще. Ми йшли після роботи в офісі на цех і пакували товар власноруч, тому що нічна зміна там не працювала, а все потрібно було вже на ранок, — пригадує Марта.

Одна з помилок на початку: закупилена сировину була тільки у чотирьох кольорах, хоча дизайн передбачав більшу палітру

Одна з помилок на початку: закуплена сировина була тільки у чотирьох кольорах, хоча дизайн передбачав більшу палітру / section.in.ua

З популярністю прийшла і критика від споживачів. Співвласниця каже, що їм писали покупці і питали: «Як це можливо: сайт є, Фейсбук-сторінка є, а самих шкарпеток немає?». Доводилося особисто контактувати з кожним клієнтом, аби не втрачати його ще на початку, пояснювати ситуацію, вибачатися і намагатися залагодити провину. Була ідея навіть пряники у формі шкарпеток пекти і відправляти у якості презента-вибачення.

Також на початку вони зробили ще одну помилку: закупили якісну сировину, але тільки у чотирьох кольорах, хоча дизайн передбачав більшу палітру. Тож аби заповнити лінійку яскравих дизайнів, довелося шукати нового постачальника сировини, яка виявилася іншого ґатунку.

Ми тоді не знали, що не можна поєднувати різної якості сировину і нав’язали шкарпеток з того, що було. З цієї кризи потім довелося дуже довго вилазити, адже шкарпетки швидко кошлатилися і ми отримували не дуже приємні відгуки: «Дизайни класні, але якість залишає бажати кращого», — каже Марта.

З часом довелось збільшити масшатаби і в'язати шкарпетки вже на двох вробництвах

З часом довелось збільшити масшатаби і в’язати шкарпетки вже на двох вробництвах / section.in.ua

Після зими на Dodo Socks стояли порожні склади і було вирішено зв’язати ще партію. Однак вона не розпродувалася. Тоді Марта думала, що це кінець бренду і що кольорові шкарпетки більше нікому не потрібні.

Хоча власник фабрики, де ми в’язали продукцію, казав нам: це через те, що на весну і літо припадає низький рівень продажів. Прийде зима і все знову куплятимуть. Але ми йому не вірили і зв’язали небагато шкарпеток, — пригадує жінка.

Коли ж прийшла осінь, не лишилося нічого, окрім як визнати, що власник виробництва був правий. Шкарпетки знову розкупили швидко і склади спорожніли вже у жовтні. В’язати і пакувати довелося знову у пришвидшеному режимі. Згодом знайшли навіть ще одне виробництво і працювали вже на двох.

Так після другого «гарячого» сезону я зрозуміла, що треба перед осінню готуватися і заготовляти більші об’єми, аби потім не було таких проблем, — каже Марта і наголошує, що цей бізнес став для неї справжньою школою і маркетингу, і комунікації.

«Я хотіла свій бізнес і вирішила, що треба рухатися вперед», — Марта Турецька

«Я хотіла свій бізнес і вирішила, що треба рухатися вперед», — Марта Турецька / section.in.ua

Гроші, які жінка вклала у бізнес, швидко повернулися. Ще з першої партії. Однак довгий час обидва засновники працювали без зарплати — будь-яка виручка йшла у виробництво.

Відтак, Марта хвилювалася, коли прийняла рішення піти з IT-компанії і займатися виключно шкарпетками.

Це був крок у невідоме. Але і поєднувати обидві роботи ставало все важче. Звісно, у мене були заощадження, на які можна було жити, втім покинути те, чому ти присвятив сім років життя, сферу, де ти без проблем можеш працювати і піти займатися тим, на чому майже не розумієшся, було складно. Але я хотіла свій бізнес і вирішила, що треба рухатися вперед, — зазначає підприємиця.

Вибір виявився вірним. Справа йшла і йде вгору дотепер. Наразі у Dodo Socks, окрім Марти і Андрія, працюють ще десятеро людей. В обов’язки співвласниці входить комунікація з виробництвами, пошук сировини, зв’язок з клієнтами (якщо є якісь складні випадки), проведення планувань.

Мій робочий день починається десь о 10:00 і триває до 19:00. Стандарт. Але увесь цей час я спілкуюся з людьми і коли приходжу додому, просто не хочу говорити — за день цього вистачає, — жартома зауважує жінка.

Сьогодні вона також працює над перекладом тексту для нового міжнародного сайту, який розробляє її партнер. Тепер Dodo продаватиметься і у Штатах.

80% жінок у справі

В Dodo Socks 80% штату — жінки

В Dodo Socks 80% штату — жінки / section.in.ua

Зазвичай Марта не звертає уваги на певні дискримінаційні моменти, з якими стикається, бо частіше за все просто не помічає їх. Але дещо все ж відклалося у пам’яті. Хоча зараз вони з колегою чітко розподілили обов’язки у компанії, раніше  часто разом їздили на виробництва. Тоді її постійно сприймали, як асистентку шефа.

Мені було складно спочатку у цьому плані. Однак дуже скоро всі зрозуміли, що це моя частина роботи і стали питати: «Марто, що скажете? Ви прийняли рішення?», — зі сміхом пригадує співзасновниця бренду.

Були також ситуації, коли в офіс дзвонили клієнти, вона підіймала слухавку і з іншого кінця проводу питали: «Ви помічниця? Чи можна поговорити з директором?». Доводилося пояснювати, що вона також обіймає керівну посаду.

Я не знаю, чи стереотип про те, що жінкам не місце у бізнесі ще існує. Можливо. Але у нас в Dodo 80% штату — жінки. І це не тому, що так було заплановано. Просто на співбесідах найактивніші і найбільш наполегливі, старанніші і креативніші були саме жінки. На тему панянок і бізнеса хтось добре сказав: «Якщо хочеш поговорити, бери чоловіка. Якщо хочеш зробити, бери жінку. Вона доведе справу до кінця», — зазначає Марта.

«Я знала, що переді мною є завдання і бренд — ними займаюся», — Марта Турецька

«Я знала, що переді мною є завдання і бренд — ними займаюся», — Марта Турецька / section.in.ua

Йти вперед, каже вона, можливо, дозволяло те, що не було часу і потреби задумуватися про якісь обмеження. Наприклад, у Канаді всі сфери абсолютно відкриті для людей будь-якої статі, раси, віросповідання. Так само і в IT.

Я знала, що переді мною є завдання і бренд — ними займаюся. Все, — підкреслює вона.

І загалом Марта наголошує, що в Україні є дуже багато незаповнених бізнес-ніш. Тому ті, хто хочуть спробувати щось нове, те, що приносить задоволення, можуть це робити. Спочатку вона постійно чула, що у Львові нічого не можна зробити, бо з виробництвами працювати нереально, неможливо пробитися нагору, ціни оренди зависокі та інше — «хоч сідай і плач».

Але все реально зробити, не дивлячись на жодні перепони. Треба просто дійсно хотіти робити свою справу і маленькими кроками рухатися вперед, — переконана співзасновниця Dodo Socks.

Ассортимент магазину

Ассортимент магазину / section.in.ua

Це одне з інтерв’ю серії «Вона може» у рамках проекту «Показові історії успіху жінок Львова і області».

Матеріал створений за підтримки МБФ «Український жіночий фонд». Інформація, яку представлено в матеріалі, не завжди відображає погляди Українського жіночого фонду.

Leave a Reply

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: