Без бордюрів, але з копами. Дмитро Щебетюк про місяць подорожі Європою автостопом
Польща, Чехія, Німеччина, Люксембург, Франція, Іспанія, Італія, Швейцарія, Австрія та Словаччина — кордони цих країн хлопці перетнули за 30 днів подорожі.
На відкритій зустрічі у Львові Дмитро Щебетюк розповів, з чого складалася мандрівка, а також спеціально для «Секції» дав кілька порад автостоперам.
З екстремального
Дмитро каже, що поїхати автостопом мріяв давно. Здійснити задумане йому вдалося у 2017 — тоді хлопець використав автостоп для мандрівки Україною та Білоруссю. Подорожував так 19 днів, а витратив 10 $. Пригадує, що стопити здебільшого не було важко — люди відкриті та готові допомогти.
В Європі ж все виглядало трохи інакше, адже там не дозволено стопити будь-де. Тож коли хлопці намагалися виїхати з Кракова до Праги, ними зацікавилася поліція.
Ми дуже довго не могли спіймати машину і, виявилося, не просто так. Місце, де ми стояли, було платною автострадою — стопити там заборонено. Ні я, ні Костя про це не знали, але коли помітили поліцію на іншому боці дороги, я ще пожартував: «Ой, певно, це за нами». З’ясувалося, що це не такий вже і жарт. Правоохоронці все пояснили та кажуть: «Або платіть штраф, або поїдете до в’язниці». Ми так подумали, що до в’язниці — це краще, ніж штраф із нашими грошима. Там ще й переночувати можна спокійно, — вже зі сміхом пригадує Дмитро.
Але до в’язниці вони так і не потрапили — вирішили заплатити, бо могли затриматися там довше, ніж на день, а попереду ще чекав цілий тур.
Зі штрафом теж все було непросто. Ми сказали, що в нас гроші тільки на картці, а інтернету немає. І… попросили роздати нам вай-фай! Копи було в шоці, — додає Дмитро.
Інтернет хлопцям роздали, але й в поліцейській машині покатали — довезли до найближчої заправки.
Однак це було не останнє знайомство з копами в «Євротурі». Вже у Німеччині мандрівникам знову довелося мати справу з правоохоронцями — стопили у недозволеному місці двічі.
- Але німецькі поліцейські нормальні. Перші посварили, сказали, що не можна тут ловити автівку, записали наші дані й відпустили. Наступного ж разу ми буквально зупинили машину з копом. Думали, що це звичайний німець, а він — бац, і мигалки включив, — зі сміхом каже мандрівник.
Ці ж правоохоронці довезли українців до заправки, де вони вже могли знайти наступний транспорт.
З пізнавально-туристичного
За час поїздки хлопці побували в 10 країнах.
Але вже на третій день було відчуття, ніби ми подорожуємо два тижні. Було надзвичайно складно емоційно і фізично. «Підкосив» момент з поліцією на старті, ночівлі при нульовій температурі й під дощем у Катовіце, — пояснює Дмитро Щебетюк.
Мандрівник каже, що вперше по-справжньому відпочити вони змогли на березі океану — аж у Сан-Себастьяні, на 15-й день.
Ми вже були на грані фізично, психологічно. І тут нарешті могли скупатися! Я згадував, як лежав в наметі, мерз, мріяв про те, як доберемося до сонця, будемо плавати, і цей момент нарешті настав! — пригадує Дмитро.
Європейські міста він досі пам’ятає детально і каже, що у деяких аспектах вони схожі на українські: якесь на Львів, якесь на Кам’янець-Подільський, а швейцарські гори, наприклад, подібні до Карпат.
Одна з основних відмінностей закордонних країн від нашої — доступність. За словами Дмитра, там її просто не помічаєш, адже розумієш, що все так і має бути.
Насправді, я не отримав нових знань з доступності. Там все так, як має бути, за правилами: усі люди можуть спокійно пересуватися, немає бордюрів, підйомників на сходах, які в нас не працюють, але є ліфти. Раніше мені здавалося, що це мої забаганки, але ні. В Європі ти певен, що твої права будуть відстояні, навіть якщо щось піде не так, — переконаний Дмитро.
З гостинного і фінансового
У подорожі хлопці жили в наметах, на квартирах у хостів та навіть у храмі!
Найхолодніший намет був у Польщі, найнезручніший — у Перпіньяні (довелося перелазити через паркан і повзти вниз спуском) , а найстрашніший — у лісі на Лазуровому березі.
Шукати ж хостів хлопцям допомагали всі. У фейсбук-спільноті Доступно.UA публікували оголошення, знайомі питали у знайомих, та й самі мандрівники питали, хто може прихистити.
Дмитро пригадує, як для того, щоби заночувати на Шацьких озерах, ще в Україні, йому довелося стукати в двері до незнайомця і питати, чи має той розкладне ліжко.
Це знімає стереотипи. У звичайному житті я б ніколи нічого такого не питав. Але мені після подорожей стало легше говорити з людьми. Там все інакше працює, ти відкриваєш себе з іншого боку, — впевнений мандрівник.
Власне, зупинки у хостів, у наметах суттєво економлять кошти в подорожі, адже європейські хостели та готелі — не з дешевих. Те саме можна сказати і про їжу. Завдяки гостинності людей Костя та Дмитро у деякі дні мали повноцінне харчування. Коли ж на це розраховувати не варто було — закуповувалися у супермаркетах по знижках: хліб, сосиски тощо.
Ми ніколи не просили гроші самі. Але якщо давали — не відмовлялися, — уточнює Дмитро.
Заробляли ж здебільшого грою на гітарі. Втім із цим способом теж не все просто — в Європі є чимало обмежень на гру посеред міст.
Поради автостоперам
Аби не потрапляти у скрутні ситуації і легко добиратися до місця призначення, варто дотримуватися хоча б основних правил автостопа. На думку Дмитра Щебетюка їх кілька.
- Стопити необхідно починати зранку, особливо в Європі. Якщо вийшло стартувати тільки під вечір, можна одразу розкладати намет і не намагатися когось зупинити.
- Стопити можна тільки на автозаправках, паркінгах тощо. А от виходити на автобан або швидкісну трасу ні в якому разі не можна, бо за це передбачений штраф.
- Потрібно завжди набирати з собою питну воду (в Європі, як правило, її можна пити з крану), а також берегтися від теплових і сонячних ударів. Аби уникнути останнього, необхідно стопити в тіні або накривати голову від сонця.
- Добре мати з собою табличку, на якій буде написано місто, до якого прямуєте. Якщо вам далеко їхати — краще обрати точку, яка ближче до вас зараз, і вже потім намагатися виїхати звідти.
- Не здаватися. Вас можуть взяти за 5 хвилин, можуть — за 20, а можуть — за 2 години. Треба говорити і намагатися переконувати. А ще — ніколи не боятися, навіть якщо ви не знаєте мови. Порозумітися можна будь з ким, тому що люди, які хочуть допомогти, допоможуть.
Авторка: Ганна Беловольченко. Фото: Доступно.UA.
