«Скажи, коли можна буде покричати». Як у Львові робили тату заради звірят
Марафон організовує українське представництво міжнародної організації «Open cages» («Відкриті клітки» — укр.) й тату-майстри. До сесії долучилися п’ятеро: усі роблять татуювання у власному стилі.
Інна Делієва вперше бере участь у фестивалі. Каже, що їй імпонує ідея заходу: можна і тваринам допомогти, і змінити ставлення до тату у суспільстві.
У свідомості людей татуювання часто йде поруч із алкоголем, розбоями тощо. Мені ж хочеться донести, що це не так. Тату — це мистецтво, а не просто якісь малюнки. Через нього можна донести суспільно значущу ідею, наприклад, на яку б ніхто просто не звернув уваги за інших обставин, — зазначає Інна Делієва.
На марафоні майстри й майстрині самі встановлюють ціни на роботи. Можуть покрити лише вартість матеріалів, а інше віддати на благодійність, а можуть перерахувати суму на власний розсуд.
Серед охочих зробити тату заради звірят були й ті, хто «забивався» вперше, і люди з досвідом.
Хтось просив повідомити, «коли можна буде покричати», хтось — говорив про стилі татуювання, дехто ж обговорював проблеми тварин сьогодні.
У Львові такий захід проводять вперше. В Україні ж до цього він відбувся лише у Києві та Одесі, хоча в світі, за словами організаторів, така практика доволі поширена.
