Як в Україні діє процедура імпічменту

Учасники «маршу за імпічмент» тримають прапори та плакати з лозунгами

Учасники «маршу за імпічмент» тримають прапори та плакати з лозунгами / Фото: Олександра Чернова / Громадське

4 лютого в Україні пройшов черговий «Марш за імпічмент» — прихильники лідера «Руху нових сил» Міхеїла Саакашвілі вимагали ухвалення відповідного закону та відставки Петра Порошенка. Відтак, «Секція» розбиралася, що передбачає процедура імпічменту, чи є в Україні достатня нормативна база для цього і у яких країнах президенти були усунені з посади таким чином.



Що таке імпічмент

Процедура імпічменту прописана у конституціях деяких держав. Вона передбачає притягнення до суду парламенту вищих посадових осіб держави, зокрема і президента. У результаті імпічменту, посадовець достроково припиняє свої повноваження. Це рішення приймає конституційна більшість парламенту. Однак у кожній країні визначені свої нюанси такої процедури.

У президентських та змішаних республіках імпічмент відіграє важливу роль не лише як засіб дострокового припинення повноважень президента, а й як парламентський інструмент у системі стримувань та противаг, засіб реального впливу органу законодавчої влади на главу держави, який очолює або істотно впливає на виконавчу владу. Крім того, цей інструмент дозволяє у правовий спосіб розв’язувати політичні кризи, викликані протиправними діями найвищої посадової особи держави, не допускаючи тим самим масових протестів і небажаних силових протистоянь на вулиці, які загрожують стабільному розвиткові держави.

Законодавство України про імпічмент президента

Згідно з рішенням Конституційного суду України, імпічмент — це позасудовий конституційний процес. Якщо Президент України вчинив злочин, Парламент може достроково припинити його повноваження, усунувши з поста. Розслідування і розгляд справи про усунення президента у порядку імпічменту здійснюється без порушення проти нього кримінальної справи. Однак якщо президента все ж усунуть з посади, він автоматично припиняє виконання своїх обов’язків, втрачає недоторканність і може бути притягнений до кримінальної відповідальності як звичайний громадянин.

Етапи процедури імпічменту

Етапи процедури імпічменту

Процедура імпічменту має кілька етапів. Спочатку потрібно внести на розгляд Верховної Ради письмове подання про ініціювання відсторонення президента шляхом імпічменту. У ньому потрібно обґрунтувати таку необхідість. Рішення про ініціювання імпічменту приймає конституційна більшість народних депутатів — 226 осіб з 450 можливих.

Після цього потрібно створити спеціальну тимчасову слідчу комісію, яка і буде розслідувати справу вчинення президентом злочину. До її складу входять народні депутати з урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій (депутатських груп), спеціальний прокурор і троє спеціальних слідчих.

Прокурором і слідчим може стати особа, яка:

  • є громадянином України і проживає на її території не менше десяти років;
  • вільно володіє державною мовою;
  • має вищу юридичну освіту і стаж роботи на посаді атестованого прокурора чи слідчого правоохоронних органів України не менше 10 років;
  • не має судимості.

На ці посади можуть бути обрані і нардепи.

Висновки комісії має розглянути на пленарному засіданні Верховна Рада України. Якщо нардепи приймають постанову про звинувачення президента у вчиненні державної зради або іншого злочину, ВРУ приймає постанову більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу про звернення до Конституційного та Верховного Судів України. Конституційний суд має перевірити справу та надати свій висновок щодо додержання конституційності процедури розслідування.  Верховний Суд має надати висновок про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

Після отримання таких висновків, Верховна Рада таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів приймає постанову про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Для цього потрібно ¾ голосів — 338.

На період до обрання і вступу на пост нового Президента України обов’язки його обов’язки виконує Прем’єр-міністр України.



Проблеми вітчизняного законодавства

Анна Маляр, кандидатка юридичних наук, експертка-кримінологиня, зазначає, що «за умов збереження чинного порядку імпічменту президент може спати спокійно». Реалізувати наявний порядок не є можливим.

Процедура імпічменту складна і потребує консолідації парламенту, Конституційного і Верховного судів. Реалізацію імпічменту унеможливлює встановлена Конституцією процедура. Назбирати близько 340 голосів у парламенті та об’єднати проти президента Конституційний і Верховний суди не змогли навіть щодо Януковича, чиї злочини були очевидними, — каже експертка.

Про це ж говорять і заслужений юрист України та колишній міністр юстиції Сергій Головатий і голова центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.

Утім, варто зазначити, що у нинішніх документах відсутні будь-які строки розгляду справи. Конституція не визначає порядок початку процедури імпічменту, адже невідомо, хто саме може вносити письмове подання на розгляд ВРУ.

Пропоновані законопроекти про імпічмент

З 1998 року депутатами на розгляд парламенту вносилося, щонайменше, 9 законопроектів, спрямованих на регламентацію процедури усунення президента в порядку імпічменту.

До прикладу, у 2014 році голова ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко разом з однопартійцем Андрієм Кожем’якіним зареєстрували проект закону № 1097 про імпічмент президента. Востаннє його намагалися винести на голосування у лютому 2016, однак так і не внесли у порядок денний Ради. У тексті проекту визначалося, що кандидатури спеціального прокурора і слідчих пропонує кожна депутатська фракція (депутатська група). Їх обговорюють на засіданні відповідного комітету. Також тут прописані функції голови комісії, заступника, секретаря, членів та ін. Утім, здебільшого документ просто дублює Закон «Про Регламент Верховної Ради України».

У 2015 році був зареєстрований законопроект № 2278 «Про спеціальну тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з розслідування справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту». Його ініціатори — група депутатів від Радикальної партії Олега Ляшка. У тексті були прописані підзвітність та термін діяльності спеціальної слідчої комісії (не більше двох місяців). Крайній строк подачі звіту комісії мав би визначатися Верховною Радою у постанові про створення комісії. Крім того — доступ до інформації щодо діяльності спеціальної слідчої комісії; зберігання документів та передача їх держорганам тощо. Зрештою цей законопроект також не був проголосований.

Черговий законопроект «Про Президента України та порядок припинення його повноважень» авторства Юрія Дерев’янка, члена Ради партії «Рух нових сил» Міхеїла Саакашлвілі, був зареєстрований у парламенті наприкінці жовтня 2017. У ньому пропонувалося відсторонювати від виконання обов’язків Президента України на період процедури імпічменту та покласти ці обов’язки на Голову ВРУ. Крім того, Президент повинен був залишатися у межах країни на час розслідування та віддати свій паспорт на збереження Голові Верховної Ради.

«Марші за імпічмент»

У 2017 році у Києві провели перший так званий «Марш за імпічмент». 10 грудня на нього вийшли прихильники тоді ще затриманого Міхеїла Саакашвілі. Активісти вимагали звільнити колишнього очільника Одеської облдержадміністрації та прийняти закон, який дозволить оголосити імпічмент Петру Порошенку.

Марш за імпічмент у центрі Києва

Марш за імпічмент у центрі Києва / Фото: Александр Гончаров / Апостроф

Акцію повторили 17 грудня. Тоді, унаслідок сутичок під Жовтневим палацом, постраждали 60 нацгвардійців та 17 співробітників поліції. Правоохоронці за фактом подій під Жовтневим відкрили щонайменше два кримінальні провадження.

Черговий «Марш за імпічмент» відбувся у столиці 4 лютого. У парку Шевченка зібралося близько тисячі прихильників Саакашвілі із плакатами: «Імпічмент президенту Порошенку». Після того, як колона рушила, по дорозі приєднувались ще люди.

Ми… висували дуже прості вимоги — ухвалити закон про імпічмент, створити антикорупційний суд, прийняти новий закон про вибори та скасувати депутатську недоторканність. Натомість ми отримали політичний терор та репресії, арешти, переслідування і сфабриковані кримінальні справи, — зазначено у повідомленні, яке розміщено на сторінці Саакашвілі у Facebook.



Приклади імпічменту в інших країнах

Чи не найвідоміші приклади усунення з посади президента шляхом застосування процедури імпічменту відбувалися у США. У 1998—1999 роках таким чином намагалися позбавити посади Білла Клінтона. Причина тому — сексуальний скандал з Монікою Левінскі і судові розгляди, що стали приводом для звинувачень Клінтона у лжесвідченнях та перешкоджанні правосуддю. Він був підданий процедурі імпічменту Палатою Представників США, але потім виправданий Сенатом.

Білл Клінтон і Моніка Левінскі. Фото з Білого Дому, зроблені в 1995 році

Білл Клінтон і Моніка Левінскі. Фото з Білого Дому, зроблені в 1995 році / Associated Press

У 1974 президент Ричард Ніксон також був підданий імпічменту Палатою Представників у справі Вотерґейту. Однак він пішов у відставку, перш ніж питання розглянув Сенат.

Будапештський меморандум. Борис Єльцин, Біл Клінтон, Леонід Кучма та Джон Мейджор підписують договір, 1994

Будапештський меморандум. Борис Єльцин, Білл Клінтон, Леонід Кучма та Джон Мейджор, 1994

Колишній президент Росії Борис Єльцин також міг бути підданий імпічменту. Причиною стало його телезвернення до народу, в якому він оголосив про підписання указу щодо введення «особливого режиму управління». Верховна Рада назвала це звернення «замахом на конституційні засади російської державності». Однак зрештою з’їздові народних депутатів не вистачило 72 голосів для усунення його з посади 26 березня 1993 року.

Натомість є і приклади, коли президентів все ж відстороняли від посади таким шляхом:

  • Абольхассан Банісадр, президент Ірану, усунутий з посади 21 червня 1981 року рішенням Меджлісу. Його піддали процедурі «за діяльність, націлену проти ісламського духівництва».
  • Фернандо Коллор де Мело, президент Бразилії, усунутий з посади у 1992. Його звинуватили у тому, що при проведенні реформ уряд надавав перевагу певним групам.
  • Карлос Андрес Перес, президент Венесуели, усунутий з посади у 1993. Був підданий імпічменту за звинуваченням у корупції.
  • Рауль Кубас Ґрау, президент Парагваю, усунутий з посади у 1999. Його звинуватили у змові з метою вбивства віце-президента.
  • Роландас Паксас, президент Литви, усунутий з посади 6 квітня 2005. За висновком Конституційного суду Литви, Роландас Паксас тричі порушив Конституцію тим, що незаконно надав громадянство Юрію Борисову, не забезпечив збереження державної таємниці та чинив тиск на прийняття рішень приватними особами і компаніями.

Раніше «Секція» також пояснювала, що таке летальна зброя і яке озброєння отримає Україна від США. Також ми дізнавалися, коли запрацює Антикорупційний суд України і навіщо він потрібен.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: