Чи мають право пенсіонери на безкоштовний проїзд і скільки це коштує міському бюджету

Чи мають право пенсіонери на безкоштовний проїзд

Чи мають право пенсіонери на безкоштовний проїзд / varta1.com.ua

З 20 січня цього року приватні перевізники Львова скасували пільговий проїзд для пенсіонерів. Проте пільги залишилися для пасажирів комунального транспорту міста. Перевізники посилаються у своєму рішенні на норми законів України, у яких пенсіонери не визнані категорією, що має право на пільговий проїзд. Такими вони зазначені лише у Постанові Кабміну.

«Секція» розбиралася, чи мають пенсіонери все ж таки право на безоплатний проїзд у Львові, які документи регулюють це питання і скільки грошей має витратити місто, аби забезпечити пільговий проїзд особам за віком.

Коротко про ситуацію

До 20 січня 2018 року перевізники Львова возили пенсіонерів за власний кошт, оскільки з 2016 року держава не відшкодовує їм перевезення цих категорій населення. 20 січня приватні перевізники відмовилися безоплатно возити пенсіонерів — тепер вони платять 5 гривень, як і всі. У своєму рішенні перевізники посилалися на українське законодавство.

Пенсіонери за віком не зазначені у законах України як категорія пільговиків, що має право на безоплатний проїзд. Однак такими вони значаться у постанові Кабміну від 1993 року. Згідно з Конституцією України і роз’ясненням Мін’юсту, закон має вищу за постанову силу. Виходить, що наразі пенсіонери дійсно мають платити за проїзд. Аби змінити цю ситуацію, необхідно вносити корективи у законодавство.

Проблема з 2016 року

Питання про те, хто ж все-таки має платити за перевезення пільгових категорій громадян, постало у 2016 році. У 2016, 2017 і 2018 роках до державного бюджету України не заклали грошей на компенсацію проїзду.

Наприкінці 2016 року до Бюджетного кодексу були внесені зміни. Згідно з ними, пільговий проїзд перенесено із категорій витрат, які забезпечуються за рахунок коштів державного бюджету, до видатків, що можуть здійснюватися з місцевих бюджетів.

Наголошую на слові «можуть», яке означає, що місцеві органи влади не зобов’язані закладати кошти на пільговий проїзд — вони роблять це виключно на власний розсуд. Виходить парадоксальна ситуація, за якої пільга у законі є, закон повинен виконуватись, а от кошти на виконання норми законодавства від держави не надаються. Органи місцевого самоврядування можуть залучати власні фінанси, а можуть і не залучити, — коментує проблему Станіслав Івасик, юрист-аналітик ГО «Юридична Сотня».

Позиція перевізників і влади Львова

Сергій Бабак, заступник міського голови Львова

Сергій Бабак, заступник міського голови Львова / city-adm.lviv.ua

Наразі у Львові пенсіонерів безкоштовно перевозять тільки на тих маршрутах, які обслуговує комунальне АТП. Львівський Обласний Осередок Всеукраїнської Громадської Організації «Всеукраїнська Асоціація Автомобільних Перевізників» вирішив, що з 20 січня 2018 року пенсіонери мають оплачувати проїзд у повному обсязі, якщо користуються послугою приватних перевізників.

У своїй заяві автори посилаються на те, що пенсіонерам пільги на транспортні послуги не передбачені Законами України.

Сергій Бабак, заступник міського голови Львова з питань ЖКГ, заявив, що місто не зобов’язане брати на себе усі витрати з компенсації проїзду за пільговиків перевізникам.

За його словами, наразі у Львові є 140 091 пільговиків. Із них 92 784 — це пенсіонери. Якщо припустити, що один пенсіонер робить хоча б одну поїздку на день маршруткою туди і назад — це 10 ₴. За рік виходить майже 338 млн ₴. Якщо ж місто буде компенсовувати проїзд усім пільговикам, вийде понад 500 млн.

Або громада погодиться, що ми вкладемо це у пільговий проїзд і майже нічого не відремонтуємо, або треба приймати якесь інше рішення. Я не готовий сказати яке. Але людина все життя платить у Пенсійний фонд. Держава має забезпечити їй пенсійні кошти на основні потреби, у тому числі проїзд, — каже заступник мера.

Сергій Бабак переконаний, що найкращим виходом із ситуації може стати варіант, за яким проїзд відшкодовуватимуть і з міського, і з державного бюджетів. І робити це потрібно при монетизації пільг.

Має бути базове відшкодування [від держави] у розмірі 200-300 ₴ на місяць. А орган місцевого самоврядування додає кошти. Це, мабуть, найрозумніший вихід. Все, що може зробити місто у цій ситуації, це продовжити возити пільговиків, — підсумовує Сергій Бабак.

Варто зазначити, що пенсіонери змушені платити за проїзд не тільки у Львові, але й в області. На Львівщині, за даними перевізників, є 505 986 тисяч осіб.

Хто має право на пільговий проїзд у міському транспорті

Право на пільговий проїзд у міському транспорті, відповідно до Законів України, мають такі категорії громадян:

  1. учасник бойових дій (ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);
  2. інвалід війни (ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);
  3. особа (ЧАЕС) — 1 категорія (ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
  4. особа (ЧАЕС) — 2 категорія (ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
  5. дитина (ЧАЕС) інвалід (ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
  6. ветеран військової служби (ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»);
  7. ветеран органів внутрішніх справ (ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»);
  8. ветеран Національної поліції (ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»);
  9. ветеран податкової міліції (ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»);
  10. ветеран державної пожежної охорони (ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»);
  11. ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України (ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»);
  12. ветеран служби цивільного захисту (ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»);
  13. ветеран Державної служби  спеціального  зв’язку  та захисту інформації України (ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»);
  14. військовослужбовці строкової військової служб (ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»)
  15. інвалід військової служби (ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»);
  16. батьки військовослужбовця, який загинув чи помер або пропав безвісти під час проходження військової служби (ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»);
  17. вдова (вдівець) військовослужбовця, її (його) діти (ст.18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»);
  18. дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти, її (його) діти (ст.18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»);
  19. реабілітовані (стаття 1) (ст.6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;
  20. інваліди 1 групи (ст.38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»);
  21. інваліди 2 групи (ст.38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»);
  22. дитина-інвалід (ст.38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»);
  23. особи, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда I групи або дитину-інваліда) (ст.38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»);
  24. дитина з багатодітної сім’ї (ст.13 Закону України «Про охорону дитинства»);

Мінсоцполітики каже, що платити мають міста

У Міністерстві соціальної політики кажуть, що пенсіонери за віком в Україні мають право на пільговий проїзд у міському транспорті. Згідно з відповіддю відомства, це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування».

У ній зазначено, що «право на безплатний проїзд надається за наявності посвідчення чи довідки, … електронного квитка».

При цьому, також вказано, що видатки на це має передбачати Міністерство фінансів щороку.

Водночас, зазначили у міністерстві, у бюджеті України компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян не передбачена. Відтак виплати за пільговий проїзд фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

Місцеві органи виконавчої влади оперативно впливають на зміну ситуацій на місцях щодо реалізації пільгових перевезень. Вони самостійно визначають їхні обсяги і передбачають видатки, забезпечуючи при цьому контроль за ефективним і цільовим використанням коштів на зазначену мету, — повідомили у Мінсоцполітики.

Закони України і Мін’юст не погоджуються

У 2000 році в Україні був прийнятий Закон «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». У 18 статті якого вказано, що «з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: надання гарантованих обсягів транспортного обслуговування та …  забезпечення пільгових умов задоволення потреб у послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки».

19 стаття цього Закону говорить, що «виключно законами України визначаються пільги щодо оплати транспортних послуг».

Протягом шестимісячного терміну Кабінет Міністрів мав привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Однак цього не зробили.

У Міністерстві юстиції також зазначають, що закон має вищу силу порівняно з нормами підзаконного акту.

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу, — йдеться у листі Мін’юсту від 2009 року.

Відтак, згідно з положеннями зазначеного Закону, виходить, що Постанова Кабміну від 1993 року суперечить законодавству України. Про те саме говорить і Міністерство юстиції.

Який вихід

Аби врегулювати ситуацію Львів має намір співпрацювати з Асоціацією українських міст, щоби спільно звернутися до вищих органів влади. На думку Сергій Бабака, питання безкоштовного проїзду пенсіонерів у міському транспорту гостро стоїть не тільки у місті Лева, відтак і шукати вихід треба разом.

Це потрібно вирішувати на рівні держави. Якщо Постанова Кабміну не діє, пенсіонерів у законі нема. Якщо діє, це державний бюджет, — каже заступник міського голови з питань ЖКГ.

За інформацією Мінсоцполітики, станом на сьогодні підготовлено проекти постанов Кабінету Міністрів України щодо монетизації пільг на перевезення. Їх погоджено із зацікавленими центральними органами виконавчої влади. Наразі зазначені проекти готуються для подання на розгляд Уряду.

Мешканці, які не погоджуються з рішенням приватних перевізників щодо оплати за проїзд осіб пенсійного віку, можуть надсилати скарги в управління Укртрансбезпеки у Львівській області, — порадив Сергій Бабак.

Leave a Reply

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: