Що таке фемінітиви і як їх утворювати

«Секція» пояснює, що таке фемінітиви, як давно вони з’явилися в українській мові, і як нині можна з митця утворити мисткиню, а з підприємця — підприємицю.

Фемінітиви — це слова жіночого роду, альтернативні або парні аналогічним поняттям чоловічого роду за професією, видом діяльності, соціальним статусом тощо. Без використання фемінітиву ви скажете: «Міністр освіти і науки України», а з використанням фемінітиву: «Міністерка освіти і науки України». Іменники чоловічого роду мають ширше значення, відтак і трапляються частіше, ніж жіночі відповідники.

Олена Синчак – кандидатка філологічних наук, cтарша викладачка Українського Католицького Університету. Співавторка серії підручників із української мови для іноземців «Яблуко»

Олена Синчак – кандидатка філологічних наук, cтарша викладачка Українського Католицького Університету. Співавторка серії підручників із української мови для іноземців «Яблуко» / litakcent.com

Натомість, як пише мовознавиця і кандидатка філологічних наук Олена Синчак у книзі «Гендер для медій», явище, коли «загальний чоловічий рід застосовується на позначення і жінок, і чоловіків, коли вихідною точкою в мові мислиться чоловік, називають мовним андроцентризмом (від грецької, andros — чоловік)». У такому випадку все жіноче є похідним від чоловічого, менш важливим.

Історія виникнення фемінитивів в українській мові

Кандидатка філологічних наук Марія Брус зазначає, що «фемінітиви стали виразниками однієї з найбільш важливих особливостей становища жінок в XVI-XVII століттях — рівності їх з чоловіками в усіх сферах суспільного життя». Після того, як Литовський статут узаконив однаковість майнових і спадкових прав усіх жінок та чоловіків, це забезпечило участь жінок в державних, громадських, судових та інших справах. Відтак, з’являються і назви жінок за майновими, посадовими та діяльними ознаками: кредиторка, дорадниця тощо. Однак Марія Брус поруч із цим зазначає, що ці фемінітиви можна трактувати і як назви жінок за належністю чоловікам, батькам, і навіть як форми пошанного звертання до жінок.

У XIX столітті фемінітиви активно вживають в усному мовленні, однак вони майже не з’являються у словниках. Наприклад, на сторінках «Словника української мови» Д. Яворницького (1920) бачимо «домовласницю», «колежанку», а в «Російсько-українському словнику» А. Кримського (1924—1933) — «професорку», «заступницю» і «викладачку» тощо.

Фемінітиви в інших мовах світу

Наприклад, Англія і Німеччина здійснили реформування мовних норм із урахуванням гендерної складової. За словами мовознавиці Олени Синчак, впровадження гендерно паритетної мови може відбуватись або завдяки стратегії фемінізації, або завдяки стратегії нейтралізації. Так, Англія вдалася до нейтралізації, Німеччина — до фемінізації, а Франція — використовує змішану стратегію.

Англійці уникають будь-яких форм, що вказують на стать у назвах професій та занять.

«Наприклад, усі слова із коренем man (чоловік) послідовно заміщені на person (людина), замість policeman чи fireman пропонують вживати police officer і fire fighter, замість sportsman вживають athlete; замість займенників he і his на позначення людини загалом уживають або паралельні форми she/ he, they, або ж виключно жіночі форми she і her», — пояснює Олена Синчак.

Натомість німецька зазнала серйозної фемінізації. Кожна назва людини за професією чи родом занять подається у формах жіночого і чоловічого родів:

  • Lehrfrauen und Lehrlinge — учениці й учні.
  • liebe Zusсhauerinnen und Zuschauer — шановні глядачки і глядачі.
  • Kolleginnen und Kollegen — ко­лежанки та колеги.

Крім того, за словами мовознавиці, у німецькій мові на письмі вводяться окремі графічні знаки. Так,  на позначення загального роду вживають жіночий StudentIn — студентКа, LehrerIn — викладачКа, або паралельні форми в дужках Student(in) — студент(ка), Lehrer(in) — викладач(ка) чи через слеш Student/innen — студенти/ки, Lehrer/innen — викладачі/ки.

Чому вживають фемінітиви

На питання, чому вживають фемінітиви, є кілька відповідей. Перша — розвиток мови з урахуванням суспільних подій. Сьогодні активізувалися соціальні рухи за права жінок, які створили запит на те, аби позначати себе та інших у суспільних процесах.

Друга — можливість лаконічніше висловлювати свою думку. Наприклад, замість «пані лікар» казати «лікарка», а замість того, щоби вказати на «жінку-мистецтвознавця», можна вжити слово «мистецтвознавиця».

Ще одну відповідь називає Олена Малахова, кандидатка філологічних наук, радниця з питань політики гендерної рівності та антидискримінації в освіті міністерки освіти і науки України. На її думку, фемінітиви «значною мірою є маркерами, інструментами, які дозволяють — свідомо чи несвідомо — дистанціюватися від російськомовного тоталітарного дискурсу».

«Російській мові як системі набагато меншою мірою властиві фемінітиви. Не секрет, що ми жили у патріархатному суспільстві, де тоталітарність та ієрархічність були щоденною реальністю. Не секрет і те, що тривалий час українська мова «підрихтовувалась» під російську. А от зараз, у часи суспільно-історичної турбулентності, люди відчули потребу у певному дистанціюванні і від одного, і від другого — і спрацьовує серед інших ось такий інструмент», — зазначає Олена Малахова.

Крім того, форму жіночого роду, як правило, мають низькокваліфіковані заняття: покоївка, манікюрниця, домогосподарка тощо. Натомість, високі посади означені чоловічим родом: міністр, президент, депутат та інші.

Як утворювати фемінітиви

Пояснюють у книзі «Гендер для медій»:

  • суфікс -К-, який є найпродуктивнішим, позаяк за його допомогою утворено більшість фемінітивів новотворів (доцент → доцентка, депутат → депутатка, прем’єр → прем’єрка);
  • суфікс -ИЦ-, який додається до чоловічої основи на -(н)ик, -ець (засновник → засновниця, підприємець → підприємиця, переможець → переможниця);
  • суфікс -ЕС- додається до іншомовної основи (барон → баронеса, критик → критикеса), хоча він є най-менш продуктивним зі всіх (навіть поетка витісняє поетесу, акторка − актрису);
  • зростає продуктивність суфікса -ИН-. Раніше використовувався лише в кількох словах (княгиня, графиня, кравчиня, майстриня, мисткиня), а тепер додається і до основ на -ець (виборець → виборчиня, фахівець → фахівчиня). І до основ на приголосний, які тривалий час вважались як такі, що непіддаються фемінізації (шеф → шефиня, член → членкиня, ворог → ворогиня, філолог → філологиня, фотограф → фотографиня).
Як утворювати фемінітиви

Як утворювати фемінітиви

Загалом, коли утворюємо фемінітиви, варто послуговуватись таким простим правилом:

  • якщо можемо утворити слово за допомогою суфікса -К-, то утворюємо;
  • якщо з -К- не вдається (наприклад, фахівець, ворог, службовець), тоді вдаємось до -ИН- (фахівчиня, ворогиня) чи -ИЦ- (службовиця).

Ганна Беловольченко

Leave a Reply

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: