Дискримінація чоловіків в добу патріархату: хто і як обмежує права цієї групи

#MeToo, #ятобінедорогенька, #HeForShe — такі хештеги в останні роки облетіли не тільки Україну, а й весь світ. Сексистську рекламу толерують все менше, організовують феміністичні табори, розробляють законопроєкти про протидію домашньому насильству тощо. Здебільшого все це стосується жінок. А як щодо чоловіків?

«Секція» розповідає, які існують стереотипи й порушення прав цієї частини суспільства сьогодні.

Проблемні зони

Порушення прав людини, її дискримінація за гендерною ідентичністю часто пов’язані з упередженнями, стереотипами щодо конкретної групи. До прикладу, жінки мають меншість у владі, обмежені у кар’єрі та, як правило, змушені брати на себе ведення домашнього побуту через те, що в суспільстві існує усталена думка, ніби ця група людей не здатна на інше.

Щодо чоловіків також можна виділити сфери, в яких порушують їхні права. На переконання кандидатки соціологічних наук, консультантки Національного демократичного інституту міжнародних відносин і радниці голови Харківської облдержадміністрації з питань гендерної рівності та антидискримінації Юлії Сєдої, таких є чотири:

  1. Військова зобов’язаність. Згідно з нормами українського законодавства, усі чоловіки, які досягли 20-річного віку, повинні пройти строкову військову службу.
  2. Пенсійний вік чоловіків зазвичай вищий за жіночий, хоча, за даними Міністерства юстиції України, їхня тривалість життя на 10-12 років менша за тривалість життя жінок.
  3. Батьківські права. У Декларації про права дитини записано: «Малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір’ю». Суди, коли після розлучення батьків постає питання опіки над дітьми, здебільшого віддають малечу саме жінці.
  4. Правоохоронна система. Чоловіки отримують більш суворі покарання за злочини, ніж жінки. Як пише експерт з кримінального права Центру політико-правових реформ та кандидат юридичних наук Дмитро Калмиков, в кримінальному законодавстві України існує низка норм, санкції яких не передбачають жодного покарання, яке може бути застосовано щодо винних жінок. Наприклад, згідно з чинним кримінальним законодавством жінок, які мають дітей віком від 7 до 14 років, не можна посадити в тюрму, навіть якщо вони займалися забороненими видами господарської діяльності, гральним бізнесом тощо.

Співзасновник організації Men’s Rights Ukraine, яка бореться за рівні з жінками права чоловіків, Максим Левін виділяє ще одну проблему — відсутність у чоловіка права голосу у питанні аборту.

Якщо жінка вирішує не народжувати дитину, батько нічого не може вдіяти. Фактично його обмежують у праві на репродуктивну функцію. Це досить складне моральне й етичне питання, але у цій сфері також потрібно працювати, — каже активіст.

Плата за привілеї

Описане вище не скасовує той факт, що чоловіки лишаються привілейованою частиною населення. Українці отримують більші зарплати, скоріше пробиваються на вищі посади, є головними у сім’ї, частіше за українок виступають в ролі експертів. За словами Юлії Сєдої, вони також головні суб’єкти насилля і претендують на те, щоби контролювати сексуальність інших людей.

Юлія Сєдая

Юлія Сєдая / povaha.org.ua

Поруч із цим чоловіки отримують суспільний осуд, якщо, наприклад, дають волю емоціям. На думку Максима Левіна, вони рідше звертаються до лікаря, бо стереотипний чоловік не скаржиться ні на що, навіть на проблеми зі здоров’ям.

«Терпи, козаче, хлопці не плачуть», «Поступися, вона ж дівчина», «Коли ти почнеш приносити гроші в сім’ю? Ти чоловік чи хто?». Подібні фрази є типовими для українського суспільства, в якому досі панує патріархат.

Гендерна теорія визначає таку колізію як плату за привілеї. Якщо ти «правильний» чоловік (той, який приносить гроші в дім, утримує сім’ю, дивиться лише «чоловічі» види спорту тощо) — отримуєш «плюшки» у вигляді хорошої зарплати, шанобливого ставлення оточення тощо. Якщо ж вибиваєшся з загальноприйнятої «норми» (хочеш піти в декрет замість дружини, не рвешся на військову службу та інше) — отримуй суспільний осуд і проблеми на роботі.

Юлія Сєдая уточнює: плата за привілеї — це плата за високий статус і постійну боротьбу за нього. Часто чоловіки змушені платити здоров’ям і вищим ризиком смертності.

Крім того, окрім звичайної конкуренції з представниками своєї статі, тепер і в бізнесі, і на роботі, і в інших сферах доводиться конкурувати ще і з жінками, чого раніше не було, — додає експертка.

Все це тисне на чоловіків, може ставати причиною психологічних і психічних розладів, алкоголізму та ін. За даними Державної служби статистики України, у 2016 році майже 7,5 тисяч українців скоїли суїцид, близько 6 тисяч з них — чоловіки.

Інший бік боротьби

Як реакція на пригноблення жінок у суспільстві виник фемінізм — спектр ідеологій, політичних і соціальних рухів, що націлені на досягнення рівних прав для жінок та протистояння соціальній системі, де становище людей різних статей є нерівноправним. Сьогодні в містах України проходять феміністичні марші, засновують відповідні громадські організації, обговорюють проблеми жінок в медіа.

І якщо про фемінізм чув багато хто, то про маскулізм — ні.

Маскулісти стверджують, що сексизм може проявлятися не тільки щодо жінок, а й до чоловіків. Вони борються зі ставленням до чоловіків і жінок як до функцій і виступають за те, щоби в них, нарешті, бачили людей, — каже Юлія Сєдая.

Також фахівчиня застерігає: не варто плутати маскулізм з маскулінізмом. Останній — це напрям, який націлений на просування чи підтвердження атрибутів (думок, цінностей, стосунків, звичок), які вважаються традиційними для чоловіків та хлопчиків. Маскулізм же про те, що немає ніякої «чоловічої природи», а кожен представник цієї групи унікальний.

Але чому маскулізм менш поширений, ніж фемінізм? Через те ж небажання більшості чоловіків відступати від боротьби за владу і ресурси, вважає Юлія Сєдая.

У сукупності вони породжують суспільство, де чоловіка також дискримінують, але, на відміну від жіночої дискримінації, цього не помічають. Real man повинен бути агресивним, не показувати свою слабкість, забезпечувати жінку, а не скаржитися, — коментує соціологиня.

Співзасновник Men’s Rights Ukraine Максим Левін каже, що із поняттям маскулізму знайомий, але ідентифікувати себе як частину цього руху не хоче, бо його часто трактують хибно.

Сьогодні набирає популярності інший тренд — MGTOW — це чоловіки, які йдуть своїм шляхом. Філософія руху передбачає, що чоловіки свідомо відмовляються від шлюбу з жінками, серйозних стосунків, дітей, бо розуміють, що з цим отримають низку порушень їхніх прав, — пояснює Максим Левін.

Опір системі

В Україні найбільш відомою організацією, яка займається проблемними питаннями чоловіків, є ГО «Батько має право» (фейсбук-сторінка спільноти налічує 10 тисяч підписників). Але її представники фокусуються лише на захисті прав тата на виховання дітей, надання психологічної, юридичної допомоги.

Максим Левін

Максим Левін / facebook.com

Організація Men’s Rights Ukraine менш популярна, але має ширший спектр діяльності та декларує своєю місією «забезпечення дійсної рівності прав чоловіків та жінок в суспільстві». За словами Максима Левіна, чоловікам складно консолідуватися для досягнення цієї мети, бо суспільство не сприймає як норму те, що вони можуть заявляти про порушення своїх прав. Ба більше, чимало чоловіків банально не розуміють, що їх дискримінують.

Звідки все це йде? З виховання й освіти. Ще з садочка та школи хлопчиків заганяють в рамки, диктують їм, якими можна бути, а якими ні. Це потрібно змінювати. Необхідно, щоби ініціатива йшла  з двох боків: і від батьків, і від держави. Плюс — потрібно працювати з законодавством, яке часто зобов’язує чоловіків робити те, чого вони не хочуть, і навпаки — відбирає право на бажане, — зазначає активіст.

Юлія Сєдая також переконана: для того, аби змінити ситуації, недостатньо покладатися на якийсь один механізм. Діяти потрібно комплексно:

  • проводити інформаційні кампанії;
  • долучати всі верстви населення до освітніх програм;
  • поширювати цінність парадигми прав людини;
  • залучати громадськість до вирішення проблем гендерної нерівності;
  • залучати стейкхолдерів до впровадження та реалізації програм рівних можливостей;
  • працювати з різними групами щодо формування культури прав людини.

Ганна Беловольченко